Нашей сестричке Анастасии Дмитриевне Ибрагимовой сейчас 84 года. Жила она последние годы в деревне Елбаши Искитимского района Новосибирской области. В эту деревню постоянно ездили наши братья с проповедью Евангелия, помогали пожилым и вдовам кому огород вспахать, кому дом отремонтировать, при этом рассказывая о Христе. Одной из первых, кто откликнулся на проповедь стала Анастасия Дмитриевна, или иначе баба Тася, как все ее там называли. В ее доме и началась домашняя группа, а баба Тася, приняв водное крещение, стала самой горячей христианкой в Елбашах. С тех пор прошло два года. Совсем недавно, на одной из домашних групп у бабы Таси спросили, как ей удалось сохранить зрение в таком почтенном возрасте (она всегда читает Библию без очков даже при слабом освещении). И мы услышали удивительное свидетельство силы Божьей. Оказалось, что раньше баба Тася носила очки «на плюс», и ничего не могла делать без очков. Однажды случилось так, что очки пропали. Искала, искала их сестричка - нет ни где! Очки в деревне достать не так-то просто, а Библию читать надо, Анастасия Дмитриевна очень любила (и любит) Слово Божье, Библия всегда рядом с ней. Два месяца прошло, совсем невмоготу стало без Слова. Стала она горячо молиться Богу: «Господь, дай мне зрение, чтобы Библию читать! Ничего больше читать не буду, только Библию!», - пообещала баба Тася. На следующий день пошла она к соседке, идет по мокрой после дождя дороге, а из лужи на дороге дужка очков проглядывает. Остановилась сестра, вытащила свои очки из грязи, обрадовалась, что нашла, Бога поблагодарила, отмыла очки и надела, взяла Библию... а в очках не видит ничего! Сняла очки — все видит, все читает без очков! Вот это радость была, вот это слава Богу! А обещание свое сестра сдержала, ничего, кроме Библии до сих пор не читает.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
